обвідник

ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь.

Значення в інших словниках

1. обвідник — обвідни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обвідник — -а, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвідник — ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.), облямовує що-небудь. Обвідник креслень.  Словник української мови у 20 томах