обвідник обвідни́к -а, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках обвідник — обвідни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови обвідник — ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.), облямовує що-небудь. Обвідник креслень. Словник української мови у 20 томах обвідник — ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь. Словник української мови в 11 томах