обвідник

ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец.

Той, хто обводить (у 5 знач.), облямовує що-небудь.

Обвідник креслень.

Значення в інших словниках

1. обвідник — обвідни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обвідник — -а, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвідник — ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь.  Словник української мови в 11 томах