обвідник
ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец.
Той, хто обводить (у 5 знач.), облямовує що-небудь.
Обвідник креслень.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвідник — обвідни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обвідник — -а, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвідник — ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь. Словник української мови в 11 томах