обділений

ОБДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обділи́ти.

— А як крадуть [мужики] ліс, то через те, що вони лісом обділені (Коцюб., І, 1955, 462);

Німецький імперіалізм, цей молодий і сильний хижак, вважав себе обділеним при поділі колоній (Нова іст., 1957, 34);

// обді́лено, безос. присудк. сл.

Податками тебе [хлібороба] примучено, важкою працею прикручено, землею-матінкою обділено! (Мирний, III, 1954, 66).

Значення в інших словниках

1. обділений — обді́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обділений — [оубд’ілеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обділений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обділити. || обділено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обділений — ОБДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обділи́ти. – А як крадуть ліс, то через те, що вони [мужики] лісом обділені (М. Коцюбинський); Справжнє мистецтво там, на Заході, не залишається обділеним. Воно має багатих меценатів (з газ.  Словник української мови у 20 томах