обездолений
ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ, а, е. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; знедолений, нещасливий.
Голоту Йвана Люд обездолений стрічав: То ж він до Разіна Степана Братерську руку простягав (Рильський, II, 1946, 53);
Без кінця нема нічого На обездоленій землі: Не стало серця дорогого, Сподія [надія] змеркла в темній млі (Щог., Поезії, 1958, 189).
Словник української мови (СУМ-11)