обездолений
ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обездо́лити.
Народ мій український чесний .. потерпає і гине, спантеличений, обездолений в арійській катівні (О. Довженко);
// у знач. прикм. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; знедолений, нещасливий.
Без кінця нема нічого На обездоленій землі: Не стало серця дорогого, Сподія [надія] змеркла в темній млі (Я. Щоголів);
Від сонцем накупаного Криму до скрижанілого Соловецького монастиря підіймався в надії обездолений люд чорної роботи і чорної землі (М. Стельмах);
// у знач. ім. обездо́лений, ного, ч. Знедолений.
Австрійська земля Форальберг має давню і стійку традицію допомоги обездоленим в інших країнах (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)