обеззброюючий

ОБЕЗЗБРО́ЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до обеззбро́ювати;

// У знач. прикм.

Після вчорашньої розмови Вутанька не думала, що він підійде до неї, а він вранці зустрів її такою дружньою обеззброюючою усмішкою, наче між ними нічого й не сталося (Гончар, II, 1959, 183).

Значення в інших словниках

1. обеззброюючий — ОБЕЗЗБРО́ЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Який обеззброює (у 2 знач.). Після вчорашньої розмови Вутанька не думала, що він підійде до неї, а він вранці зустрів її такою дружньою обеззброюючою усмішкою, наче між ними нічого й не сталося (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах