обеззброєний

ОБЕЗЗБРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обеззбро́їти.

Загони Берзина і Ремньова були обеззброєні (Скл., Легенд. начдив, 1957, 27);

Хлопець дивився на неї, почуваючи себе обеззброєним її ласкавими словами (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 406);

"Бурчій", обеззброєний цифрами Гавриша і його молодечим запалом, мовчав (Коцюба, Нові береги, 1959, 207);

// У знач. прикм.

До Богуна підвели десяток спішених і обеззброєних уланів (Кач., II, 1958, 457);

Вона.. скорчила таку смішну міну, що Лариса, яка вже готова була розсердитись, одразу ж виявилась обеззброєною (Руд., Остання шабля, 1959, 32);

// обеззбро́єно, безос. присудк. сл.

Було обеззброєно варту переяславського концтабору і випущено на волю майже половину приречених на смерть в’язнів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 59).

Значення в інших словниках

1. обеззброєний — обеззбро́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обеззброєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обеззброїти. || обеззброєно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обеззброєний — ОБЕЗЗБРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обеззбро́їти. Загони .. були обеззброєні (С. Скляренко); Вона [Ольга] – обеззброєна перед ним вже тим самим, що не може дозволити собі знизитись до його рівня і відплатити (Ірина Вільде); “Бурчій”...  Словник української мови у 20 томах