обезуміти
ОБЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, док., рідко. Утратити здатність розумно діяти, мислити; стати схожим на божевільного.
Партизани вдарили з другого боку. Бугров обезумів. — До зброї… — крикнув він (Мик., II, 1957, 278).
Словник української мови (СУМ-11)