обезуміти
ОБЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, док., рідко.
Утратити здатність розумно діяти, мислити; стати схожим на божевільного.
Партизани вдарили з другого боку. Бугров обезумів. – До зброї... – крикнув він (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)ОБЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, док., рідко.
Утратити здатність розумно діяти, мислити; стати схожим на божевільного.
Партизани вдарили з другого боку. Бугров обезумів. – До зброї... – крикнув він (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)