оберемочок
ОБЕРЕ́МОЧОК, чка, ч. Зменш. до обере́мок.
Максим.. кинув коняці оберемочок сіна (Л. Янов., І, 1959, 136);
Біля порога стояв візок, і туди вмощувалося все необхідне: оберемочок сухих дров, відерний казаночок, пшоно в торбинці (Тют., Вир, 1964, 226).
Словник української мови (СУМ-11)