обкидатися
ОБКИ́ДАТИСЯ¹ див. обкида́тися¹.
ОБКИ́ДАТИСЯ² див. обкида́тися².
ОБКИДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Обкидати себе чим-небудь.
Обкидатися снігом.
2. перев. док., чим і без додатка, розм. Те саме, що обзавести́ся.
Обкидався трохи хазяйством.
3. тільки недок. Пас. до обкида́ти¹.
ОБКИДА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Обхоплювати, оточувати себе чим-небудь з усіх боків.
*Образно. Передній танк спотикнувся після мого пострілу. Обкидався димом (Ю. Янов., І, 1958, 323).
◊ Не обки́даєшся ді́ла (турбо́т і т. ін.) — велика кількість різних справ, турбот.
— У мене, може, свого діла не обкидаєшся: щодня за вас, чортів, у волость тягають (Мирний, III, 1954, 23).
2. тільки недок. Пас. до обкида́ти².
Словник української мови (СУМ-11)