обкипілий

ОБКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обкипі́ти.

На широких зрізах обкипілої живицею деревини чорніли маркіровочні штампи брянського лісництва (Мушк., Чорний хліб, 1960, 179).

Значення в інших словниках

1. обкипілий — обкипі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обкипілий — [обкиеп’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. обкипілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обкипіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обкипілий — ОБКИПІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обкипі́ти. На широких зрізах обкипілої живицею деревини чорніли маркіровочні штампи брянського лісництва (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах