обкований
ОБКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкува́ти.
Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (Н.-Лев., І, 1956, 148);
Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 336).
Словник української мови (СУМ-11)