обкований
ОБКО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обкува́ти¹.
Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (І. Нечуй-Левицький);
Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)