◊ обкований на бля́шкушк. добре підготовлений (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
обкований —
обко́ваний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
обкований —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкувати. || обковано, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обкований —
ОБКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обкува́ти¹. Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (І. Нечуй-Левицький); Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
обкований —
ОБКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкува́ти. Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (Н.-Лев., І, 1956, 148); Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 336).
Словник української мови в 11 томах