обкувати

ОБКУВА́ТИ¹ див. обко́вувати.

ОБКУВА́ТИ², ує́, док., перех., розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю).

Нехай соловейко гніздо в’є, а сива зозуленька обкує (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. обкувати — обкува́ти 1 дієслово доконаного виду оббити; закувати; скувати обкува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю рідко  Орфографічний словник української мови
2. обкувати — I див. обковувати. II -ує, док., перех., розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обкувати — ОБКУВА́ТИ¹ див. обко́вувати. ОБКУВА́ТИ², ує́, док., що, розм., рідко. Покувати навколо чого-небудь (про зозулю). Нехай соловейко гніздо в'є, а сива зозуленька обкує (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. обкувати — ОБКО́ВУВАТИ (ОКО́ВУВАТИ) (куючи, покривати що-небудь металом), ОБКЛЕ́ПУВАТИ (ОКЛЕ́ПУВАТИ), КУВА́ТИ рідше, СКО́ВУВАТИ рідше. — Док.: обкува́ти (окува́ти), оку́ти рідше обклепа́ти (оклепа́ти), скува́ти. У кузні хлопці-ковалі вози обковують-кують... (М.  Словник синонімів української мови
5. обкувати — Обкувати см. обковувати.  Словник української мови Грінченка