обкутаний

ОБКУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обку́тати.

Висока сухорлява панія сходила наниз по сходах, неначе хтось підняв угору й ніс тонку віху, обкутану в сукно та напнуту пальтом (Н.-Лев., IV, 1956, 293);

Повз станцію проходили вантажні состави, обкутані морозним димом (Чаб., Балкан, весна, 1960, 315).

Значення в інших словниках

1. обкутаний — обку́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обкутаний — [оубкутанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. обкутаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обкутати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обкутаний — ОБКУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обку́тати. Висока сухорлява панія сходила наниз по сходах, неначе хтось підняв угору й ніс тонку віху, обкутану в сукно та напнуту пальтом (І. Нечуй-Левицький); Повз станцію проходили вантажні состави, обкутані морозним димом (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
5. обкутаний — Обку́таний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)