обложений

ОБЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обложи́ти.

На постелі лежала їх мама, обложена зеленими вербовими галузками (Стеф., І, 1949, 143);

В кутку біля дверей стояла обложена зеленими кахлями піч (Панч, Гомон. Україна, 1954, 83);

Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Грим., Кавалер.., 1955, 148);

Битва, що вже помалу відкочувалась від воріт Долини, нараз позадкувала до стін обложеного міста (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 387);

Узяв [парубок] найкращу кожушанку, синім сукном криту та ще й сивим смушком обложену (Укр.. казки, 1951, 305);

Мар’янці купили гарну кужілку, обложену цінню (П. Куліш, Вибр., 1969, 291);

// у знач. ім. обло́жені, них, мн. Ті, що перебувають в облозі; обложенці.

Обложені боронилися сніговими брилами, зштовхували нападників з схилів (Мушк., Чорний хліб, 1960, 138);

// обло́жено, безос. присудк. сл.

— В Лучівню не пробитися. Долину з усіх боків обложено (Літ. Укр., 2.IX 1969, 1).

Значення в інших словниках

1. обложений — обло́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обложений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обложити. || обложено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. обложені, -них, мн. Ті, що перебувають в облозі; обложенці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обложений — ОБЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обложи́ти. На постелі лежала їх мама, обложена зеленими вербовими галузками (В. Стефаник); В кутку біля дверей стояла обложена зеленими кахлями піч (П. Панч); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. обложений — Обло́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)