обложити
ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех.
1. Те саме, що обкла́сти 1, 2.
Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком (Укр.. казки, легенди.., 1957, 360);
Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Мирний, І, 1954, 352);
Хмаронька небо кругом обложила (Манж., Тв., 1955, 120);
Зійшов місяць і обложив тьмою половину гір (Хотк., II, 1966, 188);
// безос.
Гори обложило хмарами (Чорн., Визволення, 1949, 122).
2. Оточити військами з метою оволодіння, завоювання.
Коли Семен обложив палац, усе військо перекинулося на його сторону (Укр.. казки, легенди.., 1957, 246);
Фашистські полки й дивізії, що обложили Севастополь, вже заметушилися, кинувши частину своїх сил на Керч і Феодосію (Кучер, Чорноморці, 1956, 410).
3. спец. Оточити звіра під час полювання.
— Ну, що, Адаме? — жвавішає Аркадій Валеріанович.. — Обложили сіроманця, — ворухнулась у хащі волосся посмішка. — Можна й зараз виїжджати на полювання (Стельмах, І, 1962, 397).
4. Обшити, оздобити чим-небудь.
5. розм., рідко. Покласти спати.
Я обложив її з дітьми, — було це уночі (Сл. Гр.).
6. безос. Покрити при захворюванні білими нальотами (горло, язик і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-11)