обложити
ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док.
1. кого, що. Те саме, що обкла́сти 1, 2.
Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком (з казки);
Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний);
Хмаронька небо кругом обложила (І. Манжура);
Зійшов місяць і обложив тьмою половину гір (Г. Хоткевич);
// безос.
Гори обложило хмарами (С. Чорнобривець).
2. що. Оточити військами з метою оволодіння, завоювання.
Коли Семен обложив палац, усе військо перекинулося на його сторону (з казки);
Фашистські полки й дивізії, що обложили Севастополь, вже заметушилися, кинувши частину своїх сил на Керч і Феодосію (В. Кучер).
3. кого, спец. Оточити звіра під час полювання.
– Ну, що, Адаме? – жвавішає Аркадій Валеріанович .. – Обложили сіроманця, – ворухнулась у хащі волосся посмішка. – Можна й зараз виїжджати на полювання (М. Стельмах).
4. що. Обшити, оздобити чим-небудь.
5. кого, розм., рідко. Покласти спати.
Я обложив її з дітьми, – було це уночі (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)