обложити
Обложи́ти, -жу́, -жиш
гл.
1) = обікласти. Пан обложив біля себе роботників. Грин. І. 217.
2) Уложить (спать). Я обложив її з дітьми, — було це уночі. Новомоск. у.
3) Обложить, осадить. Ой ні, не татари, — християнська сила, мов хмарами грімучими табор обложила. К. Досв. 7.
4) безл. його обложило. У него распухла шея — при дифтеритѣ, а также при заушницѣ. Екатеринославск. г.
Словник української мови Грінченка