1. Словник української мови у 20 томах

обложити

ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док.

1. кого, що. Те саме, що обкла́сти 1, 2.

Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком (з казки);

Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний);

Хмаронька небо кругом обложила (І. Манжура);

Зійшов місяць і обложив тьмою половину гір (Г. Хоткевич);

// безос.

Гори обложило хмарами (С. Чорнобривець).

2. що. Оточити військами з метою оволодіння, завоювання.

Коли Семен обложив палац, усе військо перекинулося на його сторону (з казки);

Фашистські полки й дивізії, що обложили Севастополь, вже заметушилися, кинувши частину своїх сил на Керч і Феодосію (В. Кучер).

3. кого, спец. Оточити звіра під час полювання.

– Ну, що, Адаме? – жвавішає Аркадій Валеріанович .. – Обложили сіроманця, – ворухнулась у хащі волосся посмішка. – Можна й зараз виїжджати на полювання (М. Стельмах).

4. що. Обшити, оздобити чим-небудь.

5. кого, розм., рідко. Покласти спати.

Я обложив її з дітьми, – було це уночі (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обложити — (покрити поверхню чогось) обкласти, (будинок) облицювати, обмурувати; (розташуватися довкола) обступити, оточити. Словник синонімів Полюги
  2. обложити — обложи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. обложити — -ложу, -ложиш, док., перех. 1》 Те саме, що обкласти 1), 2). || безос. 2》 Оточити військами з метою оволодіння, завоювання. 3》 спец. Оточити звіра під час полювання. 4》 Обшити, оздобити чим-небудь. 5》 розм., рідко. Покласти спати. 6》 безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обложити — ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех. 1. Те саме, що обкла́сти 1, 2. Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
  5. обложити — ОБЛЯМО́ВУВАТИ (оздоблювати облямівкою), ОТОРО́ЧУВАТИ (ОБТОРО́ЧУВАТИ), ЛЯМУВА́ТИ, ОКАНТО́ВУВАТИ (ОБКАНТО́ВУВАТИ розм. рідше), КАНТУВА́ТИ розм., ОБВО́ДИТИ розм., ТОРОЧИ́ТИ рідше, ОБШИВА́ТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  6. обложити — Обложи́ти, -жу́, -жиш гл. 1) = обікласти. Пан обложив біля себе роботників. Грин. І. 217. 2) Уложить (спать). Я обложив її з дітьми, — було це уночі. Новомоск. у. 3) Обложить, осадить. Словник української мови Грінченка