обложити

Значення в інших словниках

1. обложити — обложи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. обложити — -ложу, -ложиш, док., перех. 1》 Те саме, що обкласти 1), 2). || безос. 2》 Оточити військами з метою оволодіння, завоювання. 3》 спец. Оточити звіра під час полювання. 4》 Обшити, оздобити чим-небудь. 5》 розм., рідко. Покласти спати. 6》 безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обложити — ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех. 1. Те саме, що обкла́сти 1, 2. Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
4. обложити — ОБЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док. 1. кого, що. Те саме, що обкла́сти 1, 2. Взяли її [качку] тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком (з казки); Мов хто обложив кригою Петрове серце... Словник української мови у 20 томах
5. обложити — ОБЛЯМО́ВУВАТИ (оздоблювати облямівкою), ОТОРО́ЧУВАТИ (ОБТОРО́ЧУВАТИ), ЛЯМУВА́ТИ, ОКАНТО́ВУВАТИ (ОБКАНТО́ВУВАТИ розм. рідше), КАНТУВА́ТИ розм., ОБВО́ДИТИ розм., ТОРОЧИ́ТИ рідше, ОБШИВА́ТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
6. обложити — Обложи́ти, -жу́, -жиш гл. 1) = обікласти. Пан обложив біля себе роботників. Грин. І. 217. 2) Уложить (спать). Я обложив її з дітьми, — було це уночі. Новомоск. у. 3) Обложить, осадить. Словник української мови Грінченка