облупаний

ОБЛУ́ПАНИЙ, а, е, діал.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупа́ти.

2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний.

Увечері школа мала особливо сумний вигляд. Неогороджена, в бур’янах. Сама облупана, немазана (Вас., Вибр., 1950, 215);

Зайшла [Домаха] в хату і ніби вперше оце побачила непорядок — і припічок не підведений, і карниз облупаний, давно не мазаний комин (Цюпа, Три явори, 1958, 76);

// Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. чого-небудь).

Хата була велика, ..гонти були місцями пообдирані, а стіни світилися до місяця облупаною глиною (Кобр.. Вибр., 1954, 166).

Значення в інших словниках

1. облупаний — облу́паний 1 дієприкметник від: облупа́ти діал. облу́паний 2 прикметник обдертий, обшарпаний діал.  Орфографічний словник української мови
2. облупаний — -а, -е, діал. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до облупати. 2》 у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. || Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. чого-небудь).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. облупаний — ОБЛУ́ПАНИЙ, а, е, діал. 1. Дієпр. пас. до облупа́ти. 2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. Увечері школа мала особливо сумний вигляд. Неогороджена, в бур'янах.  Словник української мови у 20 томах
4. облупаний — ОБЛУ́ПЛЕНИЙ (який повністю чи частково втратив верхній шар покриття; який відпав, обсипався частинками, шматками), ОБЛУ́ЩЕНИЙ, ОБДЕ́РТИЙ, ОБША́РПАНИЙ, ОБКОЛУ́ПАНИЙ рідше, ОБЛУ́ПАНИЙ діал. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа...  Словник синонімів української мови