обляпаний
ОБЛЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обля́пати.
Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Гл., Вибр., 1951, 159);
Був обляпаний увесь, бо пішки йшли обіч дороги і машини весь час оббризкували нас болотом (Хор., Ковила, 1960, 25).
Словник української мови (СУМ-11)