обляпаний
ОБЛЯ́ПАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до обля́пати.
Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Л. Глібов);
Був обляпаний увесь, бо пішки йшли обіч дороги і машини весь час оббризкували нас болотом (А. Хорунжий);
// у знач. прикм.
Облуплена й обляпана будівля станційки самітно лишилася серед пожовклої пустелі (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)