обмотаний
ОБМО́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмота́ти.
За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім з обмотаною рушником шиєю (Тют., Вир, 1960, 10);
— Добрий [Сава], але обмотаний циганськими вговорюваннями! — відповів Михайло [батькові] (Коб., II, 1956, 90);
// обмо́тано, безос. присудк. сл.
Особливо яскраво за це [тривалу подорож] говорили пошматовані.. черевики, які було обмотано пасмами зашкарублих рослин (Досв., Гюлле, 1961, 15).
Словник української мови (СУМ-11)