обмотка

ОБМО́ТКА, и, ж.

1. спец. Покриття на чому-небудь, яке накладається обмотуванням.

Обмотка електропровода; Обмотка теплоізоляції.

2. спец. Система провідників електричного струму, розміщених на магнітних елементах електричної машини.

Всі провідники електричного струму: дріт, шини, кабелі, обмотки електромашин і трансформаторів роблять з чистої міді (Токарна справа, 1957, 59).

3. перев. мн. Довгі смуги цупкої тканини, якими солдати обмотують ноги від черевиків до колін.

Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Тют., Вир, 1964, 307).

Значення в інших словниках

1. обмотка — обмо́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обмотка — [обмотка] -ткие, д. і м. -оц':і, р. мн. -ток  Орфоепічний словник української мови
3. обмотка — -и, ж. 1》 спец.Покриття на чому-небудь, яке накладається обмотуванням. Обмотка теплоізоляції. 2》 спец. Система провідників електричного струму, розміщених на магнітних елементах електричної машини. 3》 перев. мн., заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обмотка — Завитка, навитка  Словник чужослів Павло Штепа
5. обмотка — ОБМО́ТКА, и, ж. 1. спец. Покриття на чому-небудь, яке накладається обмотуванням. Під час контрольної перевірки обмоток під ізоляцію було знайдено шматок літроїду (Яків Баш); Обмотка електропровода; Обмотка теплоізоляції. 2. спец.  Словник української мови у 20 томах