обмінювати
ОБМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ОБМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь.
Завдяки заміні розверстки продовольчим податком.. селяни одержать надлишок хліба в своє розпорядження і вільно обмінюватимуть ці надлишки на всякі продукти (Ленін, 32, 1951, 337);
Поки в нього були різні дрібні, але коштовні речі, обмінював їх на харчі (Стельмах, II, 1962, 245);
— Є директива Леніна: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест (Гончар, II, 1959, 66);
Куди ж піти в городі Києві, як не на торг? Сюди йдуть і їдуть на возах з Гори, тут є що обміняти ремісникам (Скл., Святослав, 1959, 121);
// розм. Ненароком чи навмисне замість своєї брати таку саму чужу річ.
Обміни́ти (обміня́ти) хліб, етн. — дати або дістати згоду на одруження дівчини (за давнім народним весільним звичаєм, батьки дівчини при цьому обмінювалися з старостами хлібом).
Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Мирний, II, 1954, 39);
Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був і похвалив молодого Остапа.., а хліба таки й не обмінив (Головко, II, 1957, 399).
Словник української мови (СУМ-11)