обмінювати
ОБМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ОБМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., кого, що.
Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь.
Поки в нього були різні дрібні, але коштовні речі, обмінював їх на харчі (М. Стельмах);
– Є директива..: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест (О. Гончар);
Куди ж піти в городі Києві, як не на торг? Сюди йдуть і їдуть на возах з Гори, тут є що обміняти ремісникам (С. Скляренко);
// розм. Ненароком чи навмисне замість своєї речі брати схожу на неї чужу.
Обміняти валізи.
(1) Обміни́ти сві́чку – купити й поставити свічку біля ікони.
Оце тобі шажок – свічку обміниш Божі [Божій] Матері (Сл. Б. Грінченка).
◇ (2) Обміня́ти (обміни́ти) хліб [святи́й], етн. – дати або дістати згоду на шлюб; домовитися про одруження.
А Терешко з Мотрею Запотічною хліб святий уже обміняли, й мало бути весілля (М. Грушевський);
Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний);
Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був й похвалив молодого Остапа.., а хліба таки й не обмінив (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)