обміркований
ОБМІРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обміркува́ти.
Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Кобр., Вибр., 1954, 5);
// обмірко́вано, безос. присудк. сл.
Солоха.. в’язала.. методично, і, здавалося, кожний її крок уперед було заздалегідь вивірено й обмірковано (Донч., IV, 1957, 254);
Все було обмірковано наперед (Сміл., Сашко, 1954, 174).
Словник української мови (СУМ-11)