1. Словник української мови в 11 томах

обміркований

ОБМІРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обміркува́ти.

Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Кобр., Вибр., 1954, 5);

// обмірко́вано, безос. присудк. сл.

Солоха.. в’язала.. методично, і, здавалося, кожний її крок уперед було заздалегідь вивірено й обмірковано (Донч., IV, 1957, 254);

Все було обмірковано наперед (Сміл., Сашко, 1954, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обміркований — обмірко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обміркований — [обм'іркованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. обміркований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обміркувати. || обмірковано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обміркований — ОБМІРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обміркува́ти. Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Н. Кобринська); // обмірко́вано, безос. пред. Солоха .. в'язала .. Словник української мови у 20 томах
  5. обміркований — Обмірко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)