обміркований
ОБМІРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обміркува́ти.
Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Кобр., Вибр., 1954, 5);
// обмірко́вано, безос. присудк. сл.
Солоха.. в’язала.. методично, і, здавалося, кожний її крок уперед було заздалегідь вивірено й обмірковано (Донч., IV, 1957, 254);
Все було обмірковано наперед (Сміл., Сашко, 1954, 174).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обміркований — обмірко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обміркований — [обм'іркованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обміркований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обміркувати. || обмірковано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обміркований — ОБМІРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обміркува́ти. Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Н. Кобринська); // обмірко́вано, безос. пред. Солоха .. в'язала .. Словник української мови у 20 томах
- обміркований — Обмірко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)