обміркований
обмірко́ваний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до обміркувати.
|| обмірковано, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обміркований — обмірко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обміркований — [обм'іркованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обміркований — ОБМІРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обміркува́ти. Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Кобр., Вибр., 1954, 5); // обмірко́вано, безос. присудк. сл. Солоха.. в’язала.. Словник української мови в 11 томах
- обміркований — ОБМІРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обміркува́ти. Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Н. Кобринська); // обмірко́вано, безос. пред. Солоха .. в'язала .. Словник української мови у 20 томах
- обміркований — Обмірко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)