обожнений
ОБО́ЖНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обо́жнити.
2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословенний.
Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й врожаями.. землі, зазіхає на обительські скрині, на спокій… (Ле, Міжгір’я, 1953, 62).
Словник української мови (СУМ-11)