обожнений
ОБО́ЖНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обо́жнити.
2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословенний.
Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й врожаями.. землі, зазіхає на обительські скрині, на спокій… (Ле, Міжгір’я, 1953, 62).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обожнений — обо́жнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обожнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обожнити. 2》 у знач. прикм., перен., заст.Багатий, щедрий, благословенний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обожнений — ОБО́ЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обо́жнити. Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що Рама обожнений в уяві народу (з наук.-попул. літ.). 2. у знач. прикм., перен. Словник української мови у 20 томах