1. Словник української мови у 20 томах

обожнений

ОБО́ЖНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обо́жнити.

Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що Рама обожнений в уяві народу (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословенний.

Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й врожаями .. землі, зазіхає на обительські скрині, на спокій... (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обожнений — обо́жнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обожнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обожнити. 2》 у знач. прикм., перен., заст.Багатий, щедрий, благословенний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обожнений — ОБО́ЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обо́жнити. 2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословенний. Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й врожаями.. землі, зазіхає на обительські скрині, на спокій… (Ле, Міжгір’я, 1953, 62). Словник української мови в 11 томах