обожнений
ОБО́ЖНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обо́жнити.
Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що Рама обожнений в уяві народу (з наук.-попул. літ.).
2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословенний.
Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й врожаями .. землі, зазіхає на обительські скрині, на спокій... (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)