обожування

ОБО́ЖУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обо́жувати.

В основі язичеської релігії слов’ян лежало обожування різних явищ і сил природи (Іст. СРСР, І, 1957, 39);

Вона.. пробувала обожувать вчителів, але їх старі й жовті види швидко одбили в неї охоту до обожування (Н.-Лев., І, 1956, 428);

Коли ж Павло Сергійович.. чув її голос, бачив усмішку, він вже нічого не знав, не тямив і не почував, крім щастя, обожування (Дмит., Розлука, 1957, 266).

Значення в інших словниках

1. обожування — обо́жування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. обожування — -я, с. Дія за знач. обожувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обожування — ОБО́ЖУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обо́жувати. В основі язичницької релігії слов'ян лежало обожування різних явищ і сил природи (з навч. літ.); Вона .. пробувала обожувать вчителів, але їх старі й жовті види швидко одбили в неї охоту до обожування (І.  Словник української мови у 20 томах