оборожина
ОБОРО́ЖИНА, и, ж. Один з чотирьох стовпів, на яких тримається дашок оборогу.
Він обхопив руками оборожину і, встромляючи свої босі, порепані ноги в туго натолочене сіно та чіпляючися руками все вище й вище,.. майже моментально видряпався нагору (Фр., IV, 1950, 330).
Словник української мови (СУМ-11)