оборочка
ОБОРО́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до обо́рка.
На дівчині була вишивана сорочка з вирізом на оборочці довкола високої округлої шиї (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25);
Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оборочку фартушка (Тют., Вир, 1964, 96);
*Образно. [Сидір Свиридович:] Що то ті жінки за мудрий народ! До смерті збирала б губи на оборочку (Н.-Лев., II, 1956, 511).
Словник української мови (СУМ-11)