обпарений
ОБПА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпа́рити.
*У порівн. Тільки тепер Марійка згадала про бабусину пшеницю. Мов обпарена, вона схопилась на ноги і.. кинулась бігти додому (Збан., Старший брат, 1952, 84);
// обпа́рено, безос. присудк. сл.
*У порівн. — Да що на тебе найшло, Якове? Вийшов і здоровий, і веселий, і співав, і розмовляв, а тут разом неначе тебе кип’ячем обпарено (Вовчок, І, 1955, 71).
Словник української мови (СУМ-11)