обпертий

ОБПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпе́рти.

В кожній крамниці коло дверей одчинена ляда в вікні й обперта на стовпець (Н.-Лев., І, 1956, 50).

Значення в інших словниках

1. обпертий — обпе́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обпертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обперти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обпертий — ОБПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обпе́рти. В кожній крамниці коло дверей одчинена ляда в вікні й обперта на стовпець (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах