обпертий

обпе́ртий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обперти.

Значення в інших словниках

1. обпертий — обпе́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обпертий — ОБПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпе́рти. В кожній крамниці коло дверей одчинена ляда в вікні й обперта на стовпець (Н.-Лев., І, 1956, 50).  Словник української мови в 11 томах
3. обпертий — ОБПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обпе́рти. В кожній крамниці коло дверей одчинена ляда в вікні й обперта на стовпець (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах