обпльований
ОБПЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обплюва́ти.
Яка принижена, обпльована Вона [мова] в твій [Шевченків] час була (Турч., Земле моя.., 1961, 32).
◊ Мов (немо́в, ні́би, як і т. ін.) обпльо́ваний — несправедливо принижений, зганьблений.
Встане [Демко], мов обпльований, на людей не гляне, зараз за шапку і .. мерщій з хати (Кв.-Осн., II, 1956, 481);
Я, немов обпльований, затиснувся в свою кімнатку, з-за лутки виглядав на вулицю (Збан., Любов, 1957, 283);
Галя так і залишилася стояти серед вулиці, ніби обпльована (Коз., Блискавка, 1962, 129).
Словник української мови (СУМ-11)