обполений

ОБПО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обполо́ти.

Оленка побачила перед себе обполені рядки: то сестра Христя переполює її рядки (Горд., II, 1959, 41).

Значення в інших словниках

1. обполений — обпо́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обполений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обполоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обполений — ОБПО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обполо́ти. Оленка побачила перед себе обполені рядки: то сестра Христя переполює її рядки (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах