обрида
ОБРИ́ДА, и, ж. Почуття огиди, душевної неприязні до кого-, чого-небудь; відраза.
Так, в догоду його міркуванням, вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє… (Гончар, Тронка, 1963, 176).
Словник української мови (СУМ-11)