обруб
ОБРУ́Б, у, ч.
1. Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь.
2. заст. Ділянка землі.
Моя земля в однім обрубі (Сл. Гр.).
3. діал. Межа.
Скоро ми ввійшли в обруб міста (Фр., III, 1950, 233).
Словник української мови (СУМ-11)ОБРУ́Б, у, ч.
1. Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь.
2. заст. Ділянка землі.
Моя земля в однім обрубі (Сл. Гр.).
3. діал. Межа.
Скоро ми ввійшли в обруб міста (Фр., III, 1950, 233).
Словник української мови (СУМ-11)