обруб

Обруб, -ба

м.

1) Отдѣльный кусокъ земли, участокъ. Моя земля в однім обрубі.

2) Въ водяной мельницѣ: небольшая возвышенность на поду, на которой лежать жернова. Черниг. у.

Значення в інших словниках

1. обруб — Обру́б: — межа [V] — межа; за обрубом: за межами [VI] — об'єм, межа; за обрубом: за межами [VII] — обсяг, край, грань [X] — окрема частка, ділянка землі [44-1] — рос. объем, протяжение (Ів.Фр.), в обрубі — в межах сфери, обсяг [III] о́бруб: объемъ, протяженіе [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. обруб — обру́б іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. обруб — -у, ч. 1》 Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь. 2》 заст. Ділянка землі. 3》 діал. Межа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обруб — ОБРУ́Б, у, ч. 1. Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь. 2. заст. Ділянка землі. Моя земля в однім обрубі (Сл. Гр.). 3. діал. Межа. Скоро ми ввійшли в обруб міста (Фр., III, 1950, 233).  Словник української мови в 11 томах
5. обруб — ОБРУ́Б, у, ч. 1. Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь. 2. заст. Ділянка землі, територія, визначена певними межами. Моя земля в однім обрубі (Сл. Б. Грінченка); Скоро ми ввійшли в обруб міста (І. Франко). 3. діал. Підвищення для жорен у млині, споруджене з колод у вигляді зрубу.  Словник української мови у 20 томах
6. обруб — МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом).  Словник синонімів української мови